Успішність вітчизняного медіапродукту не залежить від мови його виробництва

Українське кіно стрімко відроджується, а стрічки вітчизняного виробництва впевнено перемагають на міжнародних фестивалях. Завойовують міжнародний медіаринок і українські телевізійні проекти - формати залюбки купують телеканали інших країн. Паралельно з підвищенням якості вітчизняного продукту підіймається питання щодо необхідності виробництва його українською мовою. Про всі аспекти цього питання ми вирішили поговорити з членами нашої Експертної Ради: продюсером телевізійних та кінопроектів Іриною Костюк та сценаристом та продюсером Тетяною Гнєдаш. 

Останнім часом лунають заклики знімати вітчизняний теле- та кінопродукт виключно українською. На скільки готові українські актори та сценаристи до такої роботи? Чи є достатньо кваліфікованих кадрів, які б могли задовольнити попит медіаіндустрії рівнем володіння українською мовою?

Ірина Костюк: Я не поділяю такі заклики. Україна двомовна, як би не відхрещувалися від цього ті, хто до цього закликає. І будь-який локальний контент, для того щоб бути цікавим глядачеві, повинен бути релевантним реаліям. А реалії такі, що населення у нас двомовне. І якщо з екранів телевізора в місцевому контенті всі розмовлятимуть не так, як у житті, - цьому ніхто не повірить.
У нас є досвід успішного україномовного серіалу "Черговий лікар", і одним з головних завдань для нас було зробити українську мову живою, а не "пластмасовою та театрально-постановочною", що іноді акторам нелегко давалося, але всі впоралися. І мені здається, ми задали в цьому напрямку позитивний тренд.

Тетяна Гнєдаш: Я не бачу жодних проблем з рівнем української мови в середовищі нашої медіа спільноти. Українським сценаристам не важко писати українською, важко писати сценарії в принципі. Замовники купують не мову, замовники купують історію. Якщо автор припускається лінгвістичних помилок, на допомогу прийде професійний редактор. Але, якщо автор не здатен «вжарити рок-н-рол у цій хаті», йому не допоможе ніхто.   


Можливо, у Вас є дані, яка приблизна кількість наших акторів та сценаристів у своїй роботі можуть використовувати «живу»  українську?

Тетяна Гнєдаш: Переважна більшість українських авторів, з якими я співпрацюю, вільно володіють та здатні писати українською мовою.

  Чи доводиться кінокомпаніям та продакшн-студіям «ділити» таких спеціалістів?

Ірина Костюк: Вдається насилу. Особливо проблема з акторами. З адекватними колегами вдається домовитися - якось розводимо графіки, щоб усім вистачило. З неадекватними складніше - через гонки "хто більше дасть" починають підвищувати гонорари, що в нинішніх умовах - згубне для ринку.  

 

На Вашу думку, скільки часу потрібно, щоб ринок наситився професіоналами? Чи потрібні для цього якісь додаткові кроки з боку держави? Тетяна Гнєдаш: Кількість народжує якість. Тож не від часу залежить вихід на ринок нових професійних кадрів, все залежить від обсягів замовлень, тобто від грубих грошей. Щодо можливих кроків з боку держави скажу наступне: я реаліст, тож на державу особливих сподівань не маю.    

Якщо говорити про фінансову складову виробництва програм та серіалів, то чи впливає на їхню вартість мова, якою вони знімаються?
Ірина Костюк: Жодним чином не впливає. Це впливає тільки на подальші продажі готового продукту на російськомовні території, так як перед тим, як експортувати такий контент, його потрібно як мінімум дублювати, а це чималі витрати.
Тетяна Гнєдаш: На вартість виробництва не впливає. Впливає на перспективи подальшої реалізації виробленого контенту.   

Чи існує залежність мови контенту та його рейтингових показників? Якщо є подібний вплив, то можливо, існує певна статистика по містах або областях України?
Тетяна Гнєдаш: Точними статистичними даними не володію.
Ірина Костюк: На прикладі повністю україномовного серіалу  "Черговоговий лікар" ми зрозуміли, що мова абсолютно не має значення: якщо історії міцні, то навіть російськомовна аудиторія їх дивиться - східний та південний регіони не перемикають канал.  

Студії “Квартал 95” російська мова не завадила продати формат серіалу "Слуга народа" під українським брендом до США, а чи був би такий же ефект з україномовним серіалом?
Тетяна Гнєдаш: Формат  продукту і безпосередньо готовий продукт – це різні речі. І, перш ніж, продати формат за межі пострадянського простору, його необхідно перекласти англійською. І покупцям формату (якщо чесно) байдуже в якій країні цей формат створено. 
Ірина Костюк: На продаж формату мова, якою знято контент, не впливає взагалі. Ми оформили як формати багато наших серіалів та програм, знятих різними мовами, і успішно представляємо їх на міжнародних ринках в рамках проекту UA Formats. Закордонним покупцям немає жодної різниці мова оригіналу - важлива історія, ідея, якість сценарію, high concept і тд. Одним з Хайлайт нашого каталогу є якраз серіал "Черговий лікар" - так як наявність 120 міцних вертикальних історій - це велика цінність для будь-якого подібного каталогу.  

 

Український ринок може покрити витрати на виробництво україномовного контенту?
Тетяна Гнєдаш: Український ринок ледь животіє останні три роки. Проблеми не лише з виробництвом україномовного контенту, проблеми з обмеженням фінансових можливостей у потенційних замовників будь-чого.
Ірина Костюк: Ціна контенту не залежить від мови, якою він знімається.

 

Свого часу були спроби дубляжу російськомовних серіалів українською мовою  - на скільки успішним був цей досвід? Чому відмовились від подібної практики?
Тетяна Гнєдаш: Я можу помилятися, але припускаю, що хтось, нарешті, зрозумів, що дратувати стомлених людей не варто.

   Особисто Ви вважаєте українським продуктом російськомовний контент, вироблений в Україні?
Ірина Костюк: Так, звичайно
Тетяна Гнєдаш:  Якщо продукт вироблено на замовлення української компанії або фізичної особи з паспортом громадянина України, за умови сплати податків до бюджету України, а зміст продукту відповідає вимогам українського законодавства, цей продукт є українським. І байдуже, якою з тисяч мов та діалектів світу він створений.